Театр EX LIBRIS: життя поза сценою

22-03-2019, 09:12

   Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка славиться студентським театром EX LIBRIS, керівником якого є кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та культурології Марина Каранда. Однак, не дивлячись на те, що більшість студентів, викладачів та працівників вищого навчального закладу відвідують вистави молодих акторів, мало хто знає історію створення та становлення колективу, його розвиток та плани. Тож, аби виправити ситуацію, ми взяли інтерв’ю в Марини Василівни, яка розповіла нам про EX LIBRIS поза сценою.

   «Чому ви обрали саме таку назву?»

   «У перекладі з латинської EX LIBRIS – означає «з книжок». Для студентів - це цілком логічна назва, щоб показати, що інтелектуальне дозвілля - читання може перерости в те, що ми проживаємо історії інших людей».

   «А що стало поштовхом для заснування театру?»

   «Це було п’ять років тому, коли вирувало на молодому філфаці море творчих ідей: вікторини, КВК, театральні вечори. У 2014 вийшло зібрати студентів із різних факультетів для однієї величезної вистави «Снігова Королева: коли діти виросли», сіквел до казки Андерсена. А вже після цієї вистави на 42 персонажі, третина студентів почала вимагати нових зустрічей… Так ми і вирішили експериментувати далі».

   «Як ви вважаєте, що у театрі приваблює молодь? Як відчуваєте, що саме потрібно глядачеві?»

   «Спочатку ми намагаємося, щоб цей матеріал був цікавим, у першу чергу, нам. У театру є багато завдань, одне з них – просвітницька культурна місія – розповідати в циклі вистав про життя великих. Упродовж цих років ми «оживили» Олександра Довженка, Бетховена і Паганіні, Лесю Українку. Потрібні глядачеві і гострі соціальні вистави, які провокують до запитань. Такими в нашому репертуарі є «Золота рибка» за твором Наталки Ворожбит та «Куля, яка була трохи пірамідою» мого авторства».

   «Розкажіть, будь ласка, як відбувається розподіл ролей?»

   «Складне питання, тому що, інколи, коли відбувається фаза пошуку матеріалу, я читаю п’єсу і міркую: чи є в мене такі психологічні типажі, які здатні втілити в життя ту або іншу роль. Інколи ж, я сама пишу п’єси, орієнтуючись на своїх акторів, знаючи їх потенціал та можливості. Інколи так трапляється, що людина починає працювати над роллю і це не дуже вдається, тому хтось інший бере на себе цей образ».

   «Скільки часу проходить між зародженням ідеї та її втіленням?»

   «Буває по-різному, тому що є вистави, які виконуються на одному диханні, буквально за місяць, наприклад драма-мініатюра для підлітків «Куля, яка була трохи пірамідою», а інколи, бувають такі роботи, які потребують довгого «виношування», для яких треба збирати певний історичним матеріал і узгоджувати його з текстом, так, наприклад, було з п’єсою «Шістдесят кавових зерен і одна струна», або ж біографічна вистава про Лесю Українку «А все таки я тебе…».

   «На ваших виставах завжди цікава сценографія та багато реквізиту, а хто саме допомагає з цим?»

   «Музичний режисер та сценограф нашого театру Анатолій Новак, старший лаборант кафедри філософії та культурології. Він разом з магістрантом Павлом Єременко виготовляє декорації. Частково, якщо реквізит стосується реконструкції історичного образу, ми беремо на прокат такі речі в антикварних точках, інколи використовуємо предмети музейного рівня. Більшість речей ми намагаємося стилізувати. За допомогою у виготовленні костюмів звертаюся до всіх студентів, але постійними костюмерами стали Оксана Плиско та Анастасія Неделюк з технологічного факультету».

   «Чи мріє хтось з акторів театру вийти на професійний рівень?»

   «Мрія – це прекрасно. Є в нас дуже яскрава актриса, Іра Жара. Окрім студентського театру вона займається у театральній студії при драмтеатрі. Мабуть, я не здивуюся, якщо вона обере Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, наприклад, і буде вступати на акторське відділення. Проте, мені здається, не менш цінним буде наполегливо працювати тут і зараз над якістю наших аматорських вистав. Так, випускниці Софія Аксюта, Вікторія Ліщук та старшокурсниця – історик, Катерина Кравченко, проводять тренінги з акторської майстерності для новобранців, Анатолій Новак контролює виконання завдань на розвиток сценмови. Театр стає своєрідним науковим і навчальним осередком одночасно, адже я проводжу позааудиторні заняття з історії та теорії театру зі своїми вихованцями».
   Наостанок додамо, що за пять років існування, студентський театр взяв участь у 3 фестивалях, виборов ІІІ місце у номінації «Краща вистава» на фестивалі Фортуна–фест 2017 року, «Кращі актор та актриса». Цілий рік виконував цікавий та корисний проект «Соціальний театр – мода на добре мистецтво» - гастролював близькими і далекими куточками нашої області та просував ідею інклюзивного виховання естетичними театральними засобами. Більше 100 юнаків і дівчат за ці роки, тут, у EX LIBRIS, знайшли нових друзів, радість творчості та інтелектуальне дозвілля.

   Дякуємо Марині Василівні за виховання акторів та глядачів через їх серця.
Театр EX LIBRIS: життя поза сценоюТеатр EX LIBRIS: життя поза сценоюТеатр EX LIBRIS: життя поза сценою

 

 

Примоченко Анастасія, Сіліна Дар’я

Фото Кашук Аліни